Ukrainian Fashion Week SS 2017: part 2
ЗаЯ тут читала світські хроніки і наштовхнулася на одне формулювання про те, що “день получился нассыщенным”.
О! Так он воно що. Там просто було “нассыщенно”. А, ну тоді все зрозуміло.
Два казкові принца знайшли одне одного.
Блискучий вихід.
Два кольори мої два кольори…
Обидва – то журба.
Гримаси моди в Росії
Друзі, я не хочу, щоб ви дуже засмучувалися через наш тиждень моди. Все, насправді не так погано у порівнянні. У порівнянні з тижнем моди в Росії.
Цитую: Зато среди толпы легко разглядеть бывшего командующего армией ДНР Игоря Гиркина (Стрелкова). Его присутствие на светском рауте не вызывает вопросов, когда вспоминаешь новостные сводки о том, как Вика Цыганова участвовала в митинге в поддержку жителей Севастополя, записывала гимн Новороссии и рассуждала о том, что «пластиковые персики из Европы напичканы антибиотиками», «в Баренцевом море плавает не хуже итальянского лосось», а «крымское шампанское никак не уступает французскому», сразу после введения санкций России на продукты стран Запада и Евросоюза. Рядом со Стрелковым молодая спутница в кафтане от дизайнера, точно таком же, что висит на одном из манекенов. И тут надо четко понимать, что на свои показы Алессандро Микеле одевает, например, Флоренс Уэлч, Николя Гескьер — Шарлотту Генсбур, а Вика Цыганова — спутницу генерала ДНР.
Сама виновница торжества охотно раздает интервью и позирует фотографам: «Я черпаю вдохновение в архитектуре, в русских храмах, соборах. Потому что эта красота уникальна. Одно дело смотреть на панельный дом, другое — на русские монастыри, храмы и на богослужения, которые в храмах происходят. Все это величественное, красивое и душу направляет к духовным высотам».
Куди нашому тижню до таких культурних висот!
Ukrainian Fashion Week SS 2017: part 1
Скажу чесно, розглядаючи фото з тижня української моди, місцями я волала. Причому ультразвуком. Тож прошу вибачення у своїх сусідів і у ваших, бо не впевнена чи зможете стриматися ви.
Перша порція відбірних модників останнього сезону мод, місця, яке цього тижня перетягнуло на себе всіх міських божевільних.
Коли вдягаєш на фешнвік все найкраще і намагаєшся все це одночасно продемонструвати.
До речі, якщо що, то з таким луком ви легко пройдете фейсконтроль у циганський табор.
Вічне сяйво чистого розуму – коли в одязі блиску більше ніж к твоїх очах.
Якби у Мері Попінс і Д’Артаньяна народилася позашлюбна дитина-трансгендер, яку змусили б одягатися на Даринку, то вона виглядала б десь так.
Клітор на продаж
Вдягла скафандр і сідаю роздивлятися фотозвіти з тижня моди.
А поки ви морально готуєтеся до високої моди, можете ознайомитися елементом моди низької, з фейсбук-барахолки. Тепер ви бачили все.
Одеський осінній бал
Всі знають, що понеділок важкий день і я не збираюся робити його для вас легшим – прийшов час для відбірної єбали. Точніше відбірного “є бала”.
“Ценителям ускользающей изысканности прошлых веков стоит обратить внимание на «Одесский Осенний Бал»”, – прочитала я і як поціновувач естетичних девіацій звичайно ж звернула.
Вишуканості традиційно я не знайшла, зате незграбної претензії на неї скільки завгодно!
Той випадок, коли вишуканий і світський бал найкраще описує фраза “пьяный угар качает”.
Цитую реліз далі: “Кавалеры в старинных камзолах, пышные кринолины дам, обнаженные плечи в каскаде драгоценностей, подчеркивающих изысканность парадных костюмов… Отблеск хрустальных люстр в мерцании блестящих тканей, создающих самую настоящую магию красоты”.
Намагаюся знайти хоч щось з вищезгаданого і не можу.
Бачу робочого і колгоспницю після ребрендингу, кринолін перешитий з прапорів СССРу і занадто тугий корсет, який не буду коментувати.
Періс Хілтон і всі-всі-всі
Тубільці племені мумба-юмба ведуться на бусікі, але наші світські леви і левиці ще дурніші і ведуться навіть не на бусікі, а на Періс Хілтон, користі від якої набагато менше.
Чесно кажучи, я не думала, що Періс ще може когось цікавити (і що вона ще не знюхалася в кізяки), але потім згадала, що навіть Кобзон і Едіта П’єха в деяких частинах нашої країни залишаються популярними (і що треба-таки знюхатися в кізяки, щоб таких розважати).
Так от, Періс приїхала відкрити клуб Міністеріум, відіграти кілька сетів і заспівати. Столики коштували від 20 тисяч і люди, які прийшли і заплатили таке, щоб послухати як нявчить Хітлон, таки знайшлися. Причому знайшлися настільки, що вільних місць не було. Ну правильно, за 20 тисяч же мізків і смаку собі не купиш, тож витрачають як можуть. Про таких ви зараз і подивитеся веселі картинки.
А ще хороший пост на тему, щоб два рази те ж саме не писати –https://www.facebook.com/elena.chelova/posts/1164812960266213
Ні-ні, це ще не Періс і навіть не Кім Кардашіан, як могло б здатися. Це нагадування про те, що дарма ми запрошуємо іноземних світських левиць, якщо в нас самих є ого-го.
Ну і що що це ого-го зроблене на 7-му километрі.
“Клуб МИНИСТЕРИУМ располагается в здании бывшего Городского Кредитного Общества, построенного в 1881 году по проекту архитектора Артура Льюикса”.
Я не розумію, чим вони вихваляються – тим, що змогли зіпсувати історичну будівлю уйобищною добудовою (дякую, що не вагоночкою оббили), не менш уйобищною підсвіткою і упоротими грифонами, яких відверто забагато?
Не вистачає перед дверима бабушок, які продають цигаркі поштучно і продавців туалетного паперу, що на ньому зображують Путіна, Януковича і подібних.
А ось і Періс Хілтон в дірці. Тут має бути якийсь глибинний смисл, але я не буду розвивати думку далі.
Щоб ви розуміли, битва з Вандербільдіхою, точніше з Хілтонихою триває. Тим більше, що в наші часи можна мірятися не лише бирлянтами, що, звичайно, спрощує боротьбу для багатьох.
І от мені цікаво, чи не виникло ні у кого бажання смикнути цей… мммм… топ донизу, щоб подивитися, чи втримається він чи ні. Хоча може це якраз задумка така.
Віталік Козловський і його мудрість
А ви знали, що Віталіку нещодавно суд заборонив виїзд з України на 83 роки? Це дуже жорстоко щодо України. Особливо після того, які Віталік вирішив, що якщо у нього є рот, то можна давати ним інтерв’ю. І тут я цитую.
Про війну з Росією – “Наша жизнь настолько короткая, Боже мой. И тратить ее на войны, негатив, вместо того, чтобы любить, выращивать поколения, детей, помогать другим, делать вклад в саморазвитие, люди занимаются какой-то пропагандой. Неважно, украинский Крым или российский, главное – люди живы, здоровы. Все”.
Про тих, хто в АТО – “Я общался с теми, кто там был, приезжал оттуда. Говорил один, что их там так кормят, приехал и поправился на 15 кг. Ничего не делал, только сидел и ел, понимаете”.
Про марш рівності – “Они там занимаются себе, чем занимались в своих заведениях, зачем еще все эти марши делать?” (так, це сказав Козлооооооовський, яка іронія)
Про декомунізацію – “Когда я кричу со сцены “Горишние Плавни” – все стоят и смотрят, а говорю “Комсомольск” – все сразу кричат в ответ”.
Про Майдан – “Я знал, что ничего нового и хорошего не будет”.
Ну і – “Я в музыке, я воспринимаю географию по-другому”.
95й Мудацький Квартал
Я б могла тут шось написати про мудацькі жарти мудацького 95-го кварталу, але всі притомні люди і так давно про це знають. Просто хай це гастрольне відео повиcить ще й тут.
Фрагмент, бо я вас жалію, адже знаю, що довго дивитися жарти на рівні інтелекту дятла нестерпно, особливо в частині “Украіна напамінаєт актрісу із нємєцкіх фільмав для взрослих”. Хоча, на відміну від жарту про культуру, в цій сфері у 95 кварталу більший досвід однозначно.
Афіша, яка говорить більше ніж слова
Костянтину Ріттелю-Кобилянському дуже важко не відповідати взаємністю.
В тому смислі, що важко не дивитися на його афішу таким же несамовитим поглядом, яким він дивиться з неї.
Шопопало
Продовжуючи тему “міс”.
За тиждень у Києві пройде фінал конкурсу “Міс XXL”. Ні, і не сподівайтеся XXL – це просто назва журналу, а не характеристика параметрів конкурсанток, я вже знаю, я бачила відбір кандидатки на титул від Львова.
Якщо стисло, то конкурс треба було називати “Міс Шопопало”, якщо хочеться розгорнутіше, то гортайте фоточки туди сюди.
Шопопало в чому попало.
“Підозрюю, що дівчата показували чиюсь колекцію,” – написала я і все-таки не полінувалася полізти подивитися чию. І це тема для окремого посту, але я дизайнерку в чомусь навіть розумію, кожен з конкурентками бореться по-своєму, ця спотворює одягом.
Я розумію, що подібні баби в павиних костюмах – це матеріалізація чийогось прагнення до прекрасного, але чого я збагнути не могу, так це, що там в голові відбувається, що тяга до прекрасного виливається у таку візуалізацію.
Дякую хоч пір’я не з дупи.
Хоча ні, не дякую, якби було з дупи, то гармонійності в образах цих почвар було б більше.
