Поетичний пост – 3
Друзі, ви так відсмалюєте з віршами у коментах, що я таки роблю поетичні пости регулярною штукою (подивитися як це було раніше можна тут і тут).
Сьогодні ж пропоную засипати поезією маму Камалії. Вона заслужила.
cвітську левицю
принти з леопардом
тільки прикрасять
фото (с) tabloid
26 коментарів до “Поетичний пост – 3”
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
із усієї ніщети
ця проститутка гне понти.
породичалась з бізнесменом
(не нашенським, мабуть, вірменом),
і щось таке на себе вділа –
штани замшОві і труси.
і ноги стали геть подібні
до докторської ковбаси.
нафарбувалася, бідняжка,
ще хтось зачепиться на ній!
іде й тримається за пряжку
серед житєвих безнадій.
Їй би поменше жерти, а то вже штани розходяться!!!
Срака – в оболонці шинка,
Голова – з капрону йорш.
Чи то жінка, чи то свинка
В ліапьорді – х.й паймьош!
Круто
аплодую!
Прєлєстно, прям “лєапйорд на мйясокабінаті”.
Мало було мені побаченого, так на свою голову подибала інтерв’ю на Дусі і поклала на той абсурд вірші.
*Ой важка то доля просувати доню*
Інна Петрівна, янгол білявий
Диво явила світу – Комалью
З ніжного віку доцю навчала
Праці невтомної, думки зачатків
Без марнотратства досЯгти комфорту
Як до трусів добирати ботфорти
Вершина олімпу – лише для упертих
(Дерева валили шляхом на концерти)
Злого альфонса відвадила мамця
Доки для дівки шукали обранця
Ціла країна дурна й безталанна
Довго царівну в ефір не пускала
Врешті той бій вінцем увінчався
Кажуть Захур трохи й сам закохався
Гори дипломів призів і дарунків
З меблями разом нагадують дурку
…В світі жорстокому важко й святому
Тож затягнулась у шкіру потому
Щоб не дорвати сідниць й переможно
Смертним доносить красу хоч потрошку:
(Пряжку щоправда треба тримати)
Царська понтера уся з шоколаду!
Аплодую. Такі пригоди, така історія успіху. Всертись і не жити, як казала моя бабця. 🙂
точняк. тільки: б*дська понтера
було б смішніше
Хто б захотів собі такої драми
Побути в кожі верболюдійной мами
Ходити у копитливих ботфортах
Вбиратися лишень у лєапйордах
Вона би залюбки копалася на дачі
Варила б кашку внукам, прибирала їхні срачі
Та спокій зруйнував гнилий гламур
Що влаштував шмарєнковим захур
Тож тьотя Іра шкандибає на підборах
Пока звєзду наштукатурять у грімьорах
Потіє й мучиться у шкіряних штанах
І ручкой прикрива все, що розлазиться по швах
Леопьорда нацепила, і весь світ приворожила.
Знизу бичка, зверху кицька
І перука набакир.
У руці тримає сумку, в голові леліє думку
Ніби в свої хрен зна “пять” вона ягідка опять.
Бій з тінню
я йду, уся красунечка у шкірі
народ від захвату зомлів
та раптом, глядь – знов та мара у чорнім
то тінь моя…
ізиди, погань,
не псуй кратіни пафосной!
та не прогнать її –
паскуда тінь знов шкандибає долом
і проявляє суть мою…
Просто чудо ваш вірш! Просто чудо.
Вешч.
Тонко і влучно…
це ви мені? спасібо! знать у мене талант одкрився, і мамі каналієвій спасібо за натхнення!
А очі у мамані такі ж порожні, як і у доці…
(Попереджаю: доки мої вірші не стануть легкими, як думки білявки, і заразом гідними перекладу 40-тьма мовами, не вгамуюсь.)
На фото бачимо ефект
Маніпуляцій «До і після»:
Неголені кінцівки ніг
І декольте із сивиною
Двомами рухами сідниць
Заміним неземной красою
Перука «блядо-блонд-класік»
Торс вкриєм трендом «лео-перд-оу!»
Філе й кінцівки милом трем
Й насосом вакуумним впрем
В комплект «рибалка-китобійник»
З суцільнолитими сабо
Правицю гордо – на пасок
Десь на екваторі півкулі
І садо-мазо-туєсок
Аби розбурхати дідулю.
Спішить спокусниця, богиня,
До доні на розкішне свято
Блищать сардельки в дерматині
І ліапьорд сія багато
Лаконічно, зате як влучно!
Тілько ж який дєрматін,бля! За ці панталони чи не ціле стадо полягло, а ви так зверхньо-легковажно – “дєрматін”! Завтра ця кікімора, щоб доказати натуральність матеріалу, ще дві ферми виріже, так шо обережніше!
маю надію, що штані такі ж натуральні, як і блузон
Якщо не встигла поголитись
Стирчить волосся абияк
В ломбард заставлено намисто
Й обрисом як самиця-хряк
Упевнено вдягай плямисте
Перуку й шкіряні штани
Хай що там скажуть (королева
Або свиня) – невразна ти!
Проте якщо ти це свідомо
Доклавши геть усіх зусиль
То краще б залишалась вдома
Щоб не ганять автомобіль
Щоб не потрапити на шпальти
Дедалі ганьблячи дочку
Віддала б бідним оті пальта
І поридала б на бачку.
Боже, які навколо мене талановиті люде! тре видать збірник
А позаду йде мамина смерть, мабуть. Жах! :0
Тьотя красіва
Шарму богиня
Гордо ступає
Колоннами ніг
People ковтає
Від заздрощів слину
В шкурі лєпьйорда
Іде носоріг