“У сраці був гівно видів” – так коротко можна назвати мемуари Азарова.
Ось, наприклад, його враження від Німеччини. Що він робив в “громадних районах публіних дамов” історія замовчує.
Знаєте, я вже стільки всього бачила, але щоразу дивуюся як дитина. От, наприклад тільки що побачила.
Це фото з презентації “ЛІТЕРАТУРНОГО ЖУРНАЛУ”. Ха-ха-ха. Отака у нас тепер хуйова література. Чи може точніше сказати пиздувата?
Захотілося вам розказати на ніч анекдот, аж він тут як тут.
Їй-бо, ідіоти. Краще б перевидали “Незнайка на Місяці”, феноменальна книжка.
А бажаючі перечитати Незнайка, можуть зробити це тут – http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=656
Коротка історія.
“Сто дней в поисках “свежей струи” – це, виявляється, не назва якогось низькопробного порно (хоча схоже), а заголовок статті Науковича. Ой тобто Януковича.
Людоньки, ну просто страх бере, скільки в Україні еліти! Скоро уже звичайні люди будуть у меншості)
У Миколаївській області еліти, наприклад, назбиралося на чотиритомник “Еліта Миколаївської області”. Оформлена в кращих традицій студентських рефератів затрапезного пту “книга” вражає. В наш час тексти такого рівню таланту знайти дійсно нелегко.
Не кажучи вже про те, що деякі особливо елітні (ну ви ж розумієте, що є елітна еліта, а є елітніша за елітну) товариші отримали по цілих 10 сторінок тексту. Навіть страшно уявити, про що ж там написано, але вступ вражає. написано.
Деталіньше, у будь-якому випадку, можете почитатит тут – http://fraza.ua/analitics/06.11.13/180062/mestechkovaja_elita_pristup_gljantsevogo_bezumija_nikolaevskih_chinovnikov.html і тут – http://obzor.mk.ua/nikolaevskie-novosti/5057-nikolaevskiy-chinovnik-vypustil-pozornuyu-knigu-pro-butafornuyu-elitu.html
Готуєте дітей до школи? Не забудьте купити для них зошити з серії “Великие имена России”. Про всяк випадок треба готуватися.
Бля, ну що у виробників в головах? Зроблено в Україні, звичайно. Як заявляє компанія її мета – “максимальное способствование развитию общеобразовательного и культурного уровня молодого поколения страны“.
фото (с) Киев Столица
Ох, я не знаю чи готові ви до цього, але ранок пропоную оживити поезією.
Декламує членкиня (ха-ха, я таки знайшла місце, де це слово виглядатиме доречно) Асоціації українських письменників.
А давайте трохи поговоримо про красу і добро, які несуть в наші життя починаючі співачки. Отак дивишся на красиві фотосесії і розумієш, що іншої функції окрім як нести красу і добро у людини, мабуть, і немає. Все продумано з такою любов’ю – і фон, і природня поза, і гарний свисток.
Я тут побачила у фейсбуку фото отакого скромного і невибагливого лайтбокса і вирішили присвятити свій день поезії.
Спочатку я знайшла статтю про цього луганського (багата Луганщина на таланти) поета на вікіпедії і одразу ж одразу захотіла піти на його сайт, почитати вірші. Але…
Але коли я зайшла на сайт і побачила обкладинки його книжок (а їх у нього як мінімум 9, та ще й є ледь не по 400 сторінок), тоодразу передумала читати. Обкладинкового креативу мені вистачило.
“Не для кого, не секрет, что Шансон – это музыка для тех, кто ищет в песнях смысл, кто уже познал в жизни взлеты и падения, кто находит в них себя и свои переживания”.
Ви не думайте, я не з’їхала з глузду, просто вирішила отако вас приголомшити розумною думкою він депутата Юрія Мірошниченка. Так він починає свій текст про свіжоспеченого народного артиста Укаїни Олега Гаврилюка. Людини, яка співає, наприклад, про таке:
Поцелуи твои перелетные птицы
Как нелепы бывают порою поступки людей.
Мы имея в руках нежность верной, домашней синицы,
Все глядим в небеса на чужих лебедей…
А ще він записує дуети з отакими гарними співачками.