Міс СССР
Так, пристібайтеся до стільців чи на чому ви там сидите, зараз я вам покажу учасниць конкурсу краси “Міс СССР”.
Почну з плюсів. Плюс таких конкурсів у тому, що вони вчергове нагадують як це чудово, що все-таки СССР розпався. Мінуси у всьому іншому.
Взагалі не дуже зрозуміло чому організатори понабирали якихось відвертих пиздось і замість того, щоб їх по-тихому попродавати якимось напівсліпим і напівглухим (інакше бути не може) любителям краси, роблять це дуже публічно. Чесно кажучи, таку красу і такий цинізм (організаторів) варто було б приховувати, але ними нам трусять просто в обличчя, як перестаркуватий ексгібіціоніст трусить своїми горішками у темному парку.
Та досіть вже ліричних відтупів, перейдемо до діла. Відео я скоротила, бо навряд чи ви будете готові дивитися 10 хвилин, у нарізці не всі колгоспниці, бо мені було просто лінь, але тут найкращі і останньою ви побачите переможницю. До речі, я спеціально залишила відфотошоплені фото, щоб ви розуміли, наскільки реальність відрізняється від реклами.
Україна там теж щось забула, але, дивлячись на нашу, розумієш, що для неї будь-який шанс все може стати останнім. З іншого боку “Я представляю Україну тому що це найкрасивіша країна”, це вже перебір, треба було “Я представляю Україну, бо для цього мені треба було залишити країну і тепер вона найкрасивіша”.
І ще. Поки я монтувала відео, у мене вперше завис iMovie. Він теж не витримував.
Еліта Ужгорода наносить удар у відповідь
Так, ніби Луцька було недостатньо, еліта Ужгорода наносить контрольний удар.
Цього разу мова йде вже не про раут, а про цілий бал. Ну такий собі бал на кілька десятків людей. Розмах зовсім не вражає. Причому не вражає настільки, що з 15 фоточок фотозвіту (в середньому по сайтах їх десь стільки) 1 обов’язково про їжу, бо людей не вистачає, щоб заповнити ними простір (я їжу не викладатиму, не хвилюйтесь).
Життя еліту нашу нічому не вчить. Якщо ви організовуєте бал, то вірогідність потрапляння на шпальти рагу.лів майже 100-відсоткова і все одно чомусь вони настирно усі свої здибанки незалежно від масштабів називають балами. Можливо, тому що вважають, що лише на умовних балах є доречними плаття-штори.
Дуже хочеться перефразувати фразу “червоне – то любов, а чорне – то журба”, на “ой всьо, просто журба журба журба”.
Якщо ви прагнете потрапити на сторінки рагу.лів і не знаєте як, ось вам наспростіший посібник: більше яскравих кольорів і обов’язково розбавлені додатковим блиском, дешеві переливчасті тканини вбрання і така ж біжутерія, макіяж, за яким важко роздивитися риси обличчя, бажано, щоб фігура була з помітними вихилами, які треба активно підкреслити чим тіснішим вбранням, тим краще, хитромудрі аксесуари, з якими вступаєш у конкуренцію за увагу. Ну десь так.
Луцький раут: село і люди
Якщо ви думаєте, що світське життя є лише у Києві, то ви помиляєтесь і зараз я вас в цьому переконаю.
Отже, у Луцьку пройшов світський благодійний захід. Раут, так би мовити, хоча я б радше назвала це “повний раут”, бо гості туди принесли все найкраще: хутра, блискітки, другі підборіддя і навіть волохаті цицьки. Ще вони принесли трошки грошей, але ж на благодійному заході гроші не головне, тому ця виставка клоунів змогла зібрати лише 6600 гривень і 500 долларів. Цікаво, а яка була собівартість самої події? А скільки ця простигосподи “еліта” витратила на те, щоб вдягтися і зробити собі хитромудрі образи? Охуєнна благодійність, скажу я вам, не кажучи вже про моральну травму, яку вони нанесли мені, а яку я у свою чергу зараз нанесу вам.
Леодор Кравчук.
Просто запам’ятайте це ім’я, тому що більш стильної людини в нашій країні на цей момент немає – одна витачка на грудях чого вартує (і до неї ми ще повернемося). Одразу видно, що людині немає чого приховувати.
Та що там в країні! Мені здається, що він прилетів до нас з іншої галактики, бо такої тонкоти у стилі у цій галактиці ще ніхто не досяг.
Для багатьох сама дорога на раут стала тим ще квестом.
А ви спробуйте дійти по бруківці на таких каблах та й ще щоб не зопріти у багатому хутрі і не заплутатися у сукні-шторі.
Все-таки, що не кажіть, але елітою бути непросто.
Великдень як є
За що люблю регіональні світські сайти, так за те, що вони відкривають двері у якусь паралельну реальність.
Господи, чого їм спало на думку так святкувати Великдень? Нащо Великдень, якщо є купа інших свят? Хоча б той же День всіх трудящихся. Концепція, принаймні, відповідає наповненню, бо хай той, хто скаже, що вони не трудяться перший кине в мене камінь.
“Самая успєшная женщіна”
Я обіцяла вам написати ще вчора, але, здається, зранку ці знімки матимуть кращий ефект. Все-таки вони непогано збадьорюють.
Одним словом, нагадаю: в нашому світському житті час від часу виникають якісь події на кшталт “самая успєшная женщіна”. Найуспішніші (їх мало) гуртуються, цілуються в ясна і вручають одне одному премії вигадані спеціально під тих, кого власне нагороджують. Але це так, забавки людей, яким нічим зайнятися і хочеться відсвічувати єблом. Справжнє ж зло у тому, що пиха розмножується і приваблює своїм відблиском нових спраглих до марнославства. Найчастіше ці люди не вирізняються інтелектом, тому виглядають так як виглядають. Не засліпніть.
Я так розумію, що у цієї дами є досвід роботи на м’ясокомбінаті, бо інакше звідки таке вишукане вміння продавати своє м’ясо?
Я все розумію, надворі криза, але виходити в люди в простирадлі…
Колекція жуті від Надії Мейхер
Тут нещодавно у цивілізованому світі шалики дизайну доньки Дональда Трампа, визнали небезпечними для здоров’я і заборонили (справа була у легкозаймистості матеріалів).
У нашому ж світі в цей же час з’являється бутік одягу Надії Мейхер і його ніхто не забороняє, незважаючи на те, що він теж, як я бачу, несе небезпеку для здоров’я. В першу чергу для психічного.
Ні, ну це прекрасно, що у тепер у Надії є спосіб помститися новому складу Віа Гри, вбравши їх у спотворююче пропорції тіла вбрання, але треба ж ще подумати про рентабельність бізнесу. А бізнес виглядає не таким вже й перспективним з огляду на те, що цей одяг більше скидається на експерименти старшокласниць на уроках праці, аніж власне на одяг.
Тканину для колекції обирали, вочевидь, наосліп, а частину суконь так взагалі довелося шити з латок.
Шили, здається, за викрійками з журналу “Колгоспниця”.
Колгосп тварин
Червона доріжка премії “Людина року” щороку мені нагадує колгосп тварин. В кращі роки тварин набиралося стільки, що навіть доводилося робити декілька звітів на рагулях, в роки відносної кризи з цим спокійніше, але все одно є на що подивитися.
Щоправда є відмінність від оригінального твору і вона у тому, що кобилці Моллі стрічки у гриві носити забороняли, а тут ніхто нікому нічого не забороняє, тож на виході маємо стиль настільки незграбний наскільки нестримний.
Жріци будуарів.
Вона співає насправді, а не заковтує. Правда. Повірте мені на слово.
Львівський тиждень моди, припини! Що ти робиш?
Дивлюся я на фотозвіти і розумію, що дизайнером на Львівському тижні моди може стати хто завгодно, головне, щоб у цієї людини був доступ до якогось ресурсу тканин і достатньо енергійності щось з ними зробити. “Наши рукі нє для скукі” – такий би девіз я обрала, щоб якось підсумувати невтримний креатив декого з учасників модного шабашу.
Причому одяг не завжди є домінуючим потворним фактором, таке враження, що модельєри намагалися відволікти увагу від невдало пошитих комплектів ще більш невдало зробленим макіяжем у стилі Сердючки кінця 90-их. І це якраз той випадок, коли мінус на мінус аж ніяк не дає плюс.
PS. Дуже хочеться побачити у коментарях відгуки від тих, хто це не просто носив би, а носив би попередньо заплативши за це гроші.
Хочу подивитися на ту жінку, яка захоче, щоб на місці її грудей були сумні відвислі трикутички.
C’mon Vogue!
Я давно звикла, що те, що відбувається в нашому бомонді часто виходить за межі мого розуміння, але не можу знайти жодного пояснення цим людським інсталяціям на святкуванн 3-річчя журналу Vogue. Ні, ну звичайно я прочитала на одному з сайтів нісенітницю про “гостей встречали модели в образах дизайнера Тома Брауна с гипертрофированными плечами и короной из свечей на голове, будто намекая на продолжительность вечеринки: на балах через три часа свечи догорали, и гостям приходилось покинуть мероприятие”, але…
Але будемо чесні, комусь треба зав’язувати з психотропними препаратами. Ківи на них немає!
Оуч
Вчора Володимир Кличко святкував 40-річчя. На вечірку можна було потрапити, заплативши $1000.
І от я дивлюся на декого з гостей і розумію, що продешевив. Якусь лиш тисячу за такий потужний удар по психічному здоров’ю оточуючих.
