Маргарита Січкар, схоже, вирішила ще більш розширити спектр своєї діяльності. Тепер вона спрямовує свої зусилля на те, щоб заробляти гроші на досить потворних саморобках. Зате за півтори тисячі гривень.
Нарешті в Донецькій обласній філармонії почали давати вартісні концерти.
Владимирский централ, ветер северный…
Друзі, цензурні слова підбирати дуже важко, але все-таки намагатимуся не матюкатися. Що-що, а бажання публічних людей (та й взагалі не лише публічних) виставляти своїх дітей напоказ, я зрозуміти і прийняти ніколи не зможу. А що вже говорити про відверто пиздуваті фотосесії, де з дітей ліплять незрозуміло що. Колись давно я вже писала про одну 4-рирічну дівчинку в макіяжі, але зараз розумію, що не звернула б увагу на те фото, якби воно було в одній серії з оцими.
Цей шедевр – витвір фотохудожника Костянтина Бойка. Починаючи з неділі цю “красу” можна буде спостерігати у (!) дитячому ляльковому театрі.
фото з dusia
Гурт “А.Р.М.І.Я.” з якоюсь завидною тупою настирливістю штампують негарні фотосесії, на яких учасниці колективу корячаться у неприродних радикулітних позах, зображуючи сексуальність, хоча цим там і не пахне. А нова сесія дівчат заслуговує хіба що на те, щоб її повісили у блозі килимоприхильників carpet_rise (щось я про нього часто згадую), ну і тут.
Я давно вже хотіла заохотити більше людей допомагати мені поповнювати цей сайт і сьогодні отримала ще один привід для того, щоб озвучити це моє бажання тут. Про привід я розкажу трохи нижче, а поки викладу ідею, яка витала у повітрі дуже давно.
Я знаю, що мене читають журналісти, які дуже часто в силу професії стикаються з прекрасним і елітним, яке насправді є лажовим і ніяким. Не всі можуть відверто висловити свою думку про організаторів та фігурантів таких подій, зокрема тому, що це перекриє можливість доступу до наступний подій, а професія ж вимагає. Тому пропоную вам скористатися таким інструментом до виховання горе-організаторів як рагу.лі. Ви можете надсилати свої враження мені ([email protected]), а я публікуватиму ваш відгук тут. Анонімно чи ні – це вже самі обирайте.
А тепер про натхнення. Вчора у Києві презентували документальний фільм про Кличків, причому під патронатом Олександра Онищенка (мені здається, що уже саме його ім’я уже є певним знаком, причому далеко не знаком якості), а сьогодні я отримала підтвердження тому, що Онищенко і якісно організований захід – це несумісні поняття. Пропоную вам враження одного з журналістів, яким вчора не пощастило потрапити на цю подію:
“Стали ли бы вы голосовать за Нестора Шуфрича? За Александра Онищенко, или не дай бог за Владимира Буланькова? Тогда вам не стоит возносить на пьедестал и братьев Кличко. Где-то там далеко в Германии они выглядят как герои, красивые, мускулистые, умело месят морды. Но стоит им приблизится – понимаешь, что не все так хорошо и красиво.
Первая тревожная весточка промелькнула, когда по городу появились рекламные щиты фильма про братьев Кличко с незамысловатым названием “Кличко” с логотипом мецената всея Украина и ближнее зарубежье Александра Онищенко – Top Ukraine. Все помнили нечеловеческое отношение к прессе на событиях организованной этой организацией. Сначала обязательным условием аккредитации на события этой организации было упоминание и благодарность лично Александру Онищенко за предоставленную честь побывать на его событии и лицезреть расцвет его тщеславия, потом требование про благодарность отменили – поняли что украинский журналист прийдет все равно, как бы плохо к нему не относились, как бы его не гоняли, не гнобили, не ущемляли – все равно прийдет и все равно напишет. Зачем напрягаться?
Навздогін попередньому посту вирішила відродити рубрику “Асоціації”. Далі перевертається в могилі. Далі повєржен!
Кар’єра Лілі Кіш сягнула максимуму – вона прийшла на “Дом-2”. Гг. На жаль, відео поки що немає, але хочу запропонувати вашій увазі феноменальну фотосесію нашої діви.
Наступного тижня в Києві пройде свято моди і краси – тиждень моди. І я його з нетерплячістю чекаю. Але знаєте, воно не одне таке, тож я чекаю і інші свята. От, наприклад, таке як у Дніпропетровську. Подія відбудеться у ресторані “Хутор” і мода буде такою ж хуторською, прийнаймні зважаючи на те, як виглядає дівчина на афіші.
Не можу не процитувати пост Стронговського про прекрасний епік-фейл вітчизняних видавців, які видали біографію одного письменника, а на обкладинку приліпили фотографію іншого (правда, з дуже схожим ім’ям, але це їх аж ніяк не виправдовує). Далі цитую:
У грудні минулого року видавництво «Темпора» видало біографію культового й екранізованого шведського детективіста Стіґа Ларссона (шведською він пишеться Stieg Larsson, це важливо.) Сьогодні мені написав авторитетний перекладач-скандинавіст Левко Грицюк і сказав, що Ларсон – не той.
Справа в тому, що навіть у вікіпедії зазначено, що осіб з майже таким ім’ям і таким самим прізвищем – кілька. Більше того, є такий собі шведський драматург, поет і письменник Стіґ Ларссон (Stig Larsson, вловлюєте різницю?), чий портрет і вліпив темпорівський дизайнер.
Уважнішими треба бути. Всім нам.
За текст і картинку дякую strongowski
Wiadomo że seks się sprzedaję i przy pomocy kobitky w majteczkach (a lepiej bez) można upchąć śnieg eskimosam. Panowie z kompanii Lindner o tym dobrze pamiętają i już kilka lat wydają kalendarzy z pięknymi panienkami w skąpych strojach. Trocha to dziwne – mężczyzna ktorego jeszcze interesują nagie diewczyny chyba nie potrzebuje trumny. Chociaż z drugiej strony – jakiegoś staruszka fajna dupa może doprowadzić do grobu, pomoc, jak to się mówi, “kopnąć w kalendarz”.
Як відомо, секс добре продається, а з допомогою дівчат у білизні (хоча краще без) можна і сніг втюхати ескімосам. Бізнесмени з компанії “Лінднер” добре про це пам’ятають і вже кілька років друкують календарі з гарними панянками у скупеньких одежинах. І це трохи дивно, адже чоловік, якого ще цікавлять голі дівчата, навряд чи потребує труни. Хоча з іншого боку, якогось дідуся гарна срака може довести до могили або, як говорять поляки, допомогти йому “копнути в календар”.
2012