Міс Україна

Днями в Києві пройшло свято краси “Міс Україна”.

Традиційно головна краса була не на сцені.

Це жюрі і тут виникає логичне питання: “Що ці люди можуть знати про красу?”

Вершини Гімалаїв не йдуть ні в яке порівняння з вершинами українських світських левиць.

Нещодавно читала в новинах, що Майкл Джексон, виявляється, живий. Мушу вас розчарувати – це не Майкл Джексон. Це пластична хірургія і невтримність української “еліти” в цьому напрямку.

Читати далі

ОМКФ 2016: Закриття

Колір доріжки на ОМКФ – єдине, що видавало те, що це була червона доріжка, а так скидалося на те, ніби це виставка досягнень сільського господарства – голови колгоспів зібралися, щоб показати по-перше, розмах своїх гаманців, по-друге, свою невтримну несамовитість у стилі, по-третє те, що наша земля непогано годує (іноді аж занадто).

Думка про “Та шо ж це таке! Пороблено їм чи шо?” мене не відпускала. Наступного року пропоную організаторам разом з квитками роздавати бажаючим пройти червоною доріжкою бодай хоч якусь інструкцію, бо цього року навіть дрес-коду, здається, ніякого не було, ви це побачите з фоточок.

Зараз буде низька і висока поезія. Низька від мене.

Рюші
Кольору хрюші.

Висока від Ліни Костенко про весь чей червонодоріжковий рух:

Так хочеться якоїсь етики.
Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетських німбах сивини.
Натомість маєм бздуру модню,
амбіцій вистріпаний рюш.
І чорний викид сірководню
з отруєних століттям душ.

Навіть курей-гриль запросили на закриття ОМКФ, а тебе, юзернейм, ні. От ти і казишся!

Читати далі

ОМКФ 2016: атака триває

Ви ж не думали, що я закінчила катувати вас фоточками з червоної доріжки ОМКФ?

Почну з цитати однієї з читачок рагулів Ірини Касьянової:

72 чиновницы, 23 депутатские жены, 15 it-girl, 20 дочек бизнесменов, 37 содержанок у папиков, 8 начальниц жэков, 57 валютных проституток, 45 просто блядей из Аркадии, 0 киноактрис, 0 продюсеров, 0 режиссеров – перед вами численный состав прошедших по красной ковровой дорожке на церемонии открытия одесского кинофестиваля!

Дні Макдональдса на Одеському кінофестивалі.

Ой!

Мені здається після цієї червоної доріжки ми можемо робити свою локалізовану версію Pokemon Go. Ходиш по світським подіям і відловлюєш надто відверто виставлених напоказ “покемонів”.

Читати далі

OMКФ 2016 – Oh my God!

Нарешті знайшла час сісти і повивчати публіку на червоній доріжці ОМКФ.

Перше враження таке – справжній переворот минулої п’ятниці стався не у Туреччині. Ось де приховалася міжнародна загроза здоровому глузду та світовій психічній врівноваженості.

Деякі гості неприховано несли свій стиль в маси. Максимально неприховано. Відкрито таким же чином, як і рот фігурантки.

Часом червона доріжка скидалася на випускний у школі дівчат із затримками у розвитку. З затримками тому що вік у дівчат такий, що який вже тут випускний.

Читати далі

Я і бал по-одеськи

Якщо ви не знаєте як виглядає “торжество величия и красоты” (так, це цитата), то зараз я вам покажу, але одразу попрошу тих, хто з Одеси та тих, у кого слабка нервова система, відійти від екранів.

Отже, в Одесі стався черговий бал. Ну у кожного свої фетиші, у організаторів цього дійства, наприклад, просто потяг якийсь збирати потенційних доярок і ліпити з них аристократію. Виходить ефектно.

І жаба риба, бо в воді сидить.

За тим же принципом і баби, що прийшли на бал, зразу стали елітою. Ну виключно в своїх головах, але все ж.

Чомусь одразу в голові виникає образ докторської ковбаси в перетяжечках, хоча я до цього ще ніколи не бачила, щоб ковбасу прикрашали стразами.

Читати далі

Премія СРУ.ТВ

На Росії сталася церемонія нагородження найкращих музикантів і тут стає зрозумілим, що з музикою там пизда. Навіть багато пизд. Причому, лозунг каналу, що нагороджував “Дивись музику”, так що ми якраз подивимося. Але музикою це назвати не можна. Так… какофонія.

PS. Насправді про рузьких мені не подобається писати (хоча в переліку краси не лише рузькі), але час від часу я про них пишу, бо репости з рагу.лів часто видають за те, що усі ми тут в Україні рагулі, а хочеться балансу. Я навіть завела окрему сторінку Рагу.ли, але пишу туди вкрай рідко.

“Дєті войни”.

Бідні, поки добиралися до конкурсу подерли все вбрання.

Гурт “ЛСД тут ні при чому”.

(більше…)

Травневе асорті

Так, ось вам нова порція побаченого за останній час.

Чиста, кристалізована краса як вона є.

Ні, це не конкурс краси серед доярок, це “певица Lora Superfin представит Украину на Конкурсе Красоты Объединенных Наций”.

Виріз малуватий, як на мене, хоча “об’єднані нації” демонструє досить непогано.

Про вміння старішати красиво.

Читати далі

“Весна у великом місті”

Тут нещодавно був концерт “Весна у великом місті” і після нього не хочеться жити весною у великом місті, якщо воно надихає на такі концерти.

А взагалі організатори постаралися, зібравши відбірну колекцію лісових почвар, кожна з яких старанно несла свій образ. Хоча мені здається, що все ж їх всіх треба збирати у якійсь клініці, а аж ніяк не на концерті.

Логіку Діми Коляденка можна зрозуміти, баби мають бути такими страхітливими (і я тут не про обличчя, бо за антуражем його хіба помітиш?), щоб відволікати увагу від головного фігуранта.

Доля українських жіночих гуртів така, що в моменти складних часів вони так і виглядають як недорогі проститутки з околиць Києва.

“Я тебя поцелую. Потом. Если захочешь”©

Читати далі

Колгосп тварин

Червона доріжка премії “Людина року” щороку мені нагадує колгосп тварин. В кращі роки тварин набиралося стільки, що навіть доводилося робити декілька звітів на рагулях, в роки відносної кризи з цим спокійніше, але все одно є на що подивитися.

Щоправда є відмінність від оригінального твору і вона у тому, що кобилці Моллі стрічки у гриві носити забороняли, а тут ніхто нікому нічого не забороняє, тож на виході маємо стиль настільки незграбний наскільки нестримний.

Жріци будуарів.

Вона співає насправді, а не заковтує. Правда. Повірте мені на слово.

Читати далі

Упоротий тиждень моди

Упороте тягнеться до упоротого – так коротко охарактеризую другу підбірку фоточок з тижня української моди.

Більшість персонажів дійсно заслужили той жахливий одяг, що на них вдягнений. А от одяг не дуже заслужив часом. Особливо хутряні вироби, які ще колись мали шанс бігати і стрибати, а тепер перетворилися на вульгарні предмети гардеробу не дуже адекватних людей. Упоротого лиса я не рахую, бо видно, що він зроблений без участі живої природи.

А далі, до речі, буде.

Упоротий лис. Українська версія “Коли упоротий лис виглядає не таким вже й упоротим”.

Ви думаєте, що ці персонажі виділялися у натовпі?

Гортайте далі)

Читати далі

Сторінка 3 з 3012345...102030...Остання »